Після закінчення другої світової війни під егідою ООН у світі почалися переговори про створення Міжнародної торговельної організації. У ході роботи над її статутом представники 23 країн розпочали пошук врегулювання різних аспектів міжнародної тор-гівлі. Результатом цієї роботи стало створення світової організації торгівлі (СОТ). Тоді ж була прийнята Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ). В 1994 р. була прийнята Угода про технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ), у якій визначено міжнародні зобов’язання кожного члена СОТ щодо виконання умов доступу продукції на ринок і є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами.

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торговельної системи, де кожна країна отримує гарантії справедливого ставлення до її експорту на ринках інших країн, при цьому зобов’язуючись забезпечувати такі самі умови для імпорту інших країн на своїх ринках. Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння (РНС), за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, за якого імпорт після сплати всіх митних платежів не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку порівняно з вітчизняними товарами.

Але при цьому слід зазначити, що Угодою про технічні бар'єри в торгівлі, визнається, що жодній країні не повинно бути заборонено вжиття заходів, необхідних для захисту її важливих інтересів безпечності.

Тому багато країн – членів СОТ, офіційно декларуючи принципи вільної торгівлі, насправді докладають максимум зусиль для того, щоб створити сприятливі умови для розвитку власного капіталу і виробництва.

Угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією національних урядів. Однак від українських експортерів інші країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості і безпеки.

Тому необхідність дотримання міжнародних норм (в першу чергу для продукції, яка поставляється на експорт) існує об’єктивно, незалежно від рішення про вступ України до СОТ.